Проаналізовано матеріали судово-слідчих справ, пов'язаних з освідченням новоявлених "святинь", які проявилися на теренах Київської митрополії у XVIII ст. Розглянуто типові моделі зародження та формування народних культів, їх відповідності усталеним в офіційній церкві уявленням про святині та ролі у формуванні цих культів самого духівництва. Проаналізовано основні риси народної побожності, ментальні стереотипи та установки у сприйнятті сакрального та звичне розуміння способу "прилучитися до благодаті". Зроблено висновок, що поклоніння "чудодійним" іконам, криницям, каменям тощо грунтувалося на традиційній схемі вшанування загальнохристиянських святинь, але без відведення у цьому культі провідного місця церкві. Народні культи могли складатися під покровительством церковної (здебільшого місцевої) ієрархії, а могли існувати та всупереч її бажанням, що аж ніяк не применшувало їх "святості" в очах віруючих.

  Повний текст PDF - 466.55 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"