Викладено основні аспекти архітектурно-планувального розвитку Києва протягом XX ст. Розглянуто особливості Генеральних планів Києва різного періоду: 1938, 1949, 1967, 1985, 2002 та 2015 рр. Основне зростання чисельності населення Києва відбулося у період між 1959 та 1979 рр., коли в місті було розміщено велику кількість промислових підприємств переважно оборонного профілю. Досліджено позитивні й негативні риси останнього Генерального плану 2015 р. Встановлено головні географічні особливості розвитку Києва на сучасному етапі: розвиток міста як європейського центру, використання для міської забудови внутрішніх територіальних ресурсів, взаємозв'язок розвитку Києва та його приміської зони. Розвиток Києва розглянуто у тісному зв'язку з розвитком Київської агломерації. Здійснено порівняльний аналіз Київської, Берлінської та Паризької міських агломерацій. У структурі агломерацій автором виділено територію міста-центру та території приміської зони. Співвідношення чисельності населення міста-центру та приміської зони для Київської агломерації складає 3:1, Берлінської - 8:1, а Паризької - 1:4. Саме Паризька модель мала б бути покладена в основу подальшого розвитку Київської агломерації. Це передбачає, зокрема, стабілізацію чисельності населення самого Києва і збільшення населення приміської зони. Крім того, необхідно підвищити системоформуючу роль міст, які знаходяться у безпосередній близькості від Київської агломерації, на відстані 130 - 200 км від столиці, - Чернігова, Житомира, Білої Церкви, Вінниці та Черкас.

  Повний текст PDF - 4.988 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"