Питання про генезис ареалу Sarothamnus scoparius (Fabaceae) у Східній Європі дискусійне. Цей вид було включено до Червоної книги СССР (1978) як рідкісний європейський автохтонний вид на східній межі ареалу. Він також належить до рідкісних видів флори Українського Полісся. Згідно з даними деяких авторів, він є адвентивним видом флори Східної Європи. Інформація про нього відсутня у флористичних зведеннях XIX ст., присвячених Карпатам, Поліссю і Східній Європі в цілому, оскільки на той час він не входив до складу природної флори Східної Європи. Його лише культивували в цьому регіоні, вирощуючи в лісництвах як корм для тварин. З місць культивування S. scoparius спонтанно проник у природні екосистеми, зайнявши ніші по краях лісових масивів, на лісових галявинах, в культурфітоценозах, уздовж доріг та стежок, в екотонах між лісовими та польовими угіддями. В XIX і особливо XX ст. через потепління клімату та інтенсивні антропогенні зміни природного середовища (масове вирубування лісів, відсутність обробітку землі на великих площах колишніх колгоспних полів, наявність великої кількості кар'єрів і відвалів гірських порід, де S. scoparius знаходить сприятливі умови для місцезростань) значно збільшуються темпи міграції цього виду. Сильні морози та посухи дещо стримують, але не зупиняють його міграції на схід, яка відбувається широким фронтом по антропогенних екосистемах на Поліській низовині, та по річкових долинах - на Волино-Подільській височині. Неоднакова поведінка S. scoparius у двох регіонах України зумовлена різницею показників вологості повітря. Вологий клімат Поліської низовини сприятливіший для росту та розвитку субатлантичного виду S. scoparius, ніж менш вологий клімат Подільської височини. З аналізу географічного поширення та умов місцезростань S. scoparius в історичному аспекті видно, що цей вид є кенофітом та ергазіофітом флори України. Віднесення його до рідкісних автохтонних видів флори України є помилковим.Детальне вивчення географічного поширення та стану популяцій рідкісного виду флори Європи Daphne cneorum (Thymelaceae) в історичному аспекті від початку флористичних досліджень надало змогу встановити динаміку його ареалу в нашій країні. Аналіз фітогеографічних і палеологічних даних показав, що цей вид є міграційним реліктом (в сенсі Szafer, 1975). Як третинний релікт D. cneorum зберігся на Волино-Подільській височині та з цього рефугіуму мігрував на Поліську та Придніпровську низовини і Придніпровську та Люблінську височини в міжльодовиковому та післяльодовиковому періодах. Українська частина ареалу D. cneorum складається з двох фрагментів - волино-подільського та придніпровського. Диз'юнкція, вочевидь, виникла в результаті невідповідності екологічних умов (кислі грунти на кристалічних породах) Українського щита фізіологічним потребам кальцієфільного виду D. cneorum. Диз'юнкції між волино-подільською, білоруською та люблінською частинами ареалу виду мають антропогенне походження. Протягом останнього сторіччя в Україні відбувається інтенсивна деградація популяцій та фрагментація ареалу D. cneorum. Антропогенне навантаження призвело до регресивних змін ареалу виду в країні. У зв'язку з низькою насіннєвою продуктивністю відмирання рослин не компенсується поповненням і в порушених місцезростаннях відбувається повна елімінація популяцій D. cneorum. Вид зник зі складу флори Розточчя, Волинської височини та Кременецьких гір. Оскільки абсолютний заповідний режим є неефективним для популяцій D. cneorum, наголошено на необхідності розробити заходи з охорони цього виду в природних місцезростаннях.

  Повний текст PDF - 1.253 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"