Переломи проксимального відділу стегна є причиною значної кількості соціальних наслідків. В першу чергу це обумовлено високим ризиком летальності при цих ушкодженнях. Найбільший ризик смерті після перелому стегна виникає в перші 3 - 6 місяців і становить від 12 до 24 %. Мета роботи - аналіз летальності пацієнтів із переломами проксимального відділу стегна у період перебування в стаціонарі. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби померлих із переломами проксимального відділу стегна, які були госпіталізовані у відділення травматології для дорослих Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 17 з 2011 року по 9-й місяць 2018 року. Оцінювали вік хворого, термін госпіталізації з моменту травми, термін від випадку травми до початку оперативного втручання, термін від травми до констатації смерті, вид лікування, супутній діагноз, когнітивний стан за оцінкою невропатологів або психіатрів, оцінювали ступінь операційного ризику за фізичним статусом пацієнта, патологоанатомічний діагноз за результатами судово-медичної експертизи, розбіжність у клінічному та патологоанатомічному діагнозах. Проаналізовано 18 історій хвороби пацієнтів, які померли в умовах лікарні, серед них 8 пацієнтів мали рентген-верифіковані ознаки переломів вертлюгової ділянки стегна та 10 (55 %) - медіальні переломи шийки стегна. Середній вік становив 77 років. Оперативний вид лікування було проведено у 9 (50 %) постраждалих. В першу добу померло 2 (11 %) постраждалих, у перший тиждень - 3 (16 %), з першого по третій тиждень загинуло 8 (44 %) постраждалих та у більш довгий термін з 21-ї по 103-тю добу - 5 (27 %) хворих. Оцінку когнітивного статусу виконано у 13 (72 %) пацієнтів. У хворих визначали коморбідний статус: у 100 % випадків зафіксовано ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, серцеву недостатність, коронаросклероз, у 7 (38 %) виявлено цукровий діабет 2-го типу, у 2 пацієнтів - злоякісні новоутворення. Основною причиною летальності була гостра серцева недостатність. У трьох померлих патологоанатомічно діагностовано запалення легень, що не було встановлено клінічно. За період спостереження у клініку травматології було госпіталізовано 12 227 осіб, серед них із переломами проксимального відділу стегна - 561 людина. Рівень госпітальної летальності для вказаної групи становить 0,15 %. Звертає на себе увагу факт несвоєчасної діагностики запалення легеневої тканини, що пояснюємо невдалою якістю рентгенографії грудної клітки у лежачому положенні чи пересувними рентген-апаратами. В усіх померлих визначався суттєвий коморбідний стан, що є предиктором ускладненого перебігу післяопераційного або післятравматичного періоду. Висновки: найбільш частою причиною госпітальної летальності постраждалих із переломами проксимального відділу стегна є гостра недостатність кровообігу. Поєднання порушень когнітивного статусу з коморбідністю у соматичному статусі постраждалого є значним предиктором високого ступеня операційного ризику.

  Повний текст PDF - 284.214 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"