У значної частини хворих із застарілими травмами верхньої кінцівки актуальне хірургічне відновлення опозиції першого пальця. Мета роботи - визначити ефективність оперативних втручань із відновлення протиставлення першого пальця кисті при наслідках травм верхньої кінцівки, окреслити основні фактори, що зумовлюють ступінь відновлення опозиції, і можливі причини незадовільних результатів. 39 пацієнтам із застарілим пошкодженням периферичних нервів (19 хворих), плечового сплетення (11 пацієнтів) та ішемічною контрактурою верхньої кінцівки (9) виконували: опоненопластику (25) й опоненодез (14). Оцінювалась динаміка відновлення функції першого пальця й спроможність до трипальцевого захвату за його участю. Ефективність опоненопластики в більшості проаналізованих випадків була нижчою за очікувану, методики опоненопластики з використанням сухожилків згиначів (Tompson, Bunnell) були ефективніші за методики з використанням розгиначів. Проте вихідні умови дозволяють реалізувати ці методики лише в третини хворих, які потребують такого відновлення. Методики з використанням розгиначів пальців кисті (Taylor, Burkhalter) дають переконливий безпосередній результат, проте в післяопераційному періоді ефективність їх суттєво зменшується, що вимагає особливих підходів для її збільшення. Ефективність операції опоненодезу більш прогнозована, проте відновлення захватів потребує коректної функції довгих пальців кисті, а вибір позиції першого пальця - ретельного узгодження з пацієнтом. Висновки: необхідне створення системного підходу для вибору методик і врахування компонентів виконання цих втручань. Окрім того, важлива оптимізація цих втручань за рахунок уточнення натягу сухожилка м'яза-двигуна і застосування засобів для зменшення адгезивного процесу.

  Повний текст PDF - 552.081 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"