Пошкодження дистальних метаепіфізів кісток передпліччя становлять 15 % переломів кісток у дорослих. Близько 53,3 % вимагають репозиції кісткових уламків; серед них половина (26,6 %) - це тяжкі нестабільні переломи типу В і С (за класифікацією АО), лікування яких здебільшого пов'язане з хірургічними втручаннями. Решта 46,7 % ушкоджень дистальних метаепіфізів кісток передпліччя - це переломи без зміщення уламків або при яких величина зсувів не перевищує допустимих параметрів (за критеріями якості репозиції); такі пошкодження лікують іммобілізаційним методом амбулаторно. Однак практика надання травматологічної допомоги на амбулаторному етапі свідчить про те, що спроби репозиції уламків при пошкодженнях даної локалізації робляться в більшості пацієнтів без урахування класифікаційних ознак переломів, і тільки їх безуспішність або вторинне зміщення є причиною для направлення пацієнта в стаціонар (на жаль, у терміни 2 - 4 тижні і більше). Мета роботи - на підставі клінічних досліджень уточнити й об'єктивізувати критерії вибору технологій лікування пошкоджень дистальних метаепіфізів кісток передпліччя. Проаналізовані результати лікування 100 пацієнтів, направлених у стаціонар після невдалих спроб амбулаторного лікування. 38 пацієнтам були виконані повторні спроби закритої репозиції і консервативного лікування за умов стаціонару, 45 пацієнтам проведено позавогнищевий дистракційний остеосинтез, 17 пацієнтам - відкрита репозиція і накістковий остеосинтез. Аналіз отриманих результатів лікування дозволив зробити висновки про те, що при пошкодженнях дистальних метаепіфізів кісток передпліччя доцільно вдаватися до повторної репозиції з подальшим консервативним лікуванням у стаціонарі, що дає позитивні результати лікування у 84 % випадків за умови, що показник ризику вторинного зміщення не перевищує 3 балів. При ризику вторинного зміщення 4 - 5 балів показані або відкрита репозиція уламків і накістковий остеосинтез, або позавогнищевий дистракційний остеосинтез. При переломах типу А, В і С, де величина уламків дозволяла фіксувати їх за допомогою пластин і гвинтів діаметром 3,5 мм (і за відсутності імпресійної деформації), існує можливість реалізації завдань накісткового остеосинтезу (анатомічна репозиція, надійна фіксація без додаткової іммобілізації, рання функція). Тільки такий результат погружної фіксації може виправдати травматичність і високий ризик ускладнень даної технології. Висновки: позавогнищевий остеосинтез відрізняється універсальністю і відповідністю біологічним принципам, при цьому дає стабільно позитивні результати лікування переломів дистальних метаепіфізів кісток передпліччя і мінімальну кількість ускладнень.

  Повний текст PDF - 3.059 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"