Мета роботи - вивчити ефективність внутрішньовенного застосування ізоніазиду та етамбутолу у хворих на туберкульозний менінгоенцефаліт (ТМ). Під спостереженням перебували 54 (15 жінок та 39 чоловіків) хворих на ТМ віком від 20 до 60 років (середній вік - (36,8 +- 1,1) року). Переважали пацієнти віком від 20 до 40 років. Хворих було розподілено на 2 групи. Основна група (n = 23) одержувала хіміотерапію ізоніазидом та етамбутолом внутрішньовенно, а рифампіцином і піразинамідом - перорально, контрольна (n = 31) - усі 4 препарати перорально. На тлі поліпшення клінічної симптоматики спостерігали поліпшення рентгенологічної картини органів грудної клітки у 12 (52,1 %) хворих основної групи та 6 (19,3 %) - контрольної (p << 0,05), погіршення - у 9 (39,1 %) і 22 (70,9 %) відповідно (p << 0,05), відсутність змін - у 2 (8,7 %) та 3 (9,6 %) (p >> 0,05). В основній групі померли протягом перших 2 міс лікування 7 (30,4 %) хворих, у контрольній - 10 (32,2 %) (p >> 0,05), протягом наступних 4 міс - 2 (8,7 %) та 12 (38,7 %) відповідно (p << 0,05). Висновки: завдяки внутрішньовенному застосуванню ізоніазиду та етамбутолу у хворих на ТМ швидше зникали основні клінічні вияви захворювання на тлі позитивних змін у загальному аналізі крові та поліпшення рентгенологічної картини у легенях у порівнянні з пероральним використанням протитуберкульозних препаратів, а також зменшувалася смертність. Внутрішньовенне застосування ізоніазиду та етамбутолу у хворих на ТМ не спричиняє побічних ефектів у порівнянні з пероральним використанням протитуберкульозних препаратів.

  Повний текст PDF - 150.946 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"