Мета роботи - вивчити вплив демографічних, епідеміологічних і генетичних факторів на перебіг ВІЛ-інфекції та маніфестацію неврологічних захворювань (НЗ). У дослідження було залучено 70 пацієнтів із 4-ю клінічною стадією ВІЛ-інфекції, госпіталізованих у міську клінічну лікарню № 21 м. Дніпро і у відділення Обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом. Усі вони мали вік від 24 до 61 року, в середньому - (38,91 +- 0,87) року. Пацієнтів було розподілено на 2 групи. До першої групи увійшов 31 хворий з НЗ, зокрема з церебральним токсоплазмозом, туберкульозним менінгітом, бактеріальним стафілококовим менінгітом, грибковим менінгітом та ВІЛ-енцефалопатією. Другу групу склали 39 пацієнтів із іншими захворюваннями, індикаторними для 4-ї клінічної стадії ВІЛ, але без ураження нервової системи. Генетичне дослідження передбачало типування алелей DRB1 за методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) - варіантом сиквенс-специфічних праймерів (PCR-SSP). Використовували набори "HLA-ДНК-ТЕХ" для типування генів DRB1 виробництва "ДНК-Технологія" (РФ). Дослідження проводили за згодою пацієнтів. Кількість T-лімфоцитів CD4<^>+ та ВІЛ РНК плазми крові враховували в період маніфестації опортуністичних захворювань (дані з медичних карток). У більшості випадків патологію центральної нервової системи (ЦНС) виявляли у ВІЛ-інфікованих пацієнтів на тлі глибокої імуносупресії та високого вірусного навантаження ВІЛ РНК, про що свідчать зворотний зв'язок між маніфестацією неврологічних виявів і кількістю CD4 T-лімфоцитів - rs = -0,31 (p << 0,01), а також пряма кореляція з показником вірусного навантаження ВІЛ РНК у крові - rs = +0,32 (p << 0,01). Зауважено вищі шанси щодо розвитку НЗ у жінок, інфікованих ВІЛ, ніж у чоловіків, - OR 3,52 (95 % CI 1,28 - 9,73); p = 0,015 FET. У разі статевого шляху передачі ВІЛ спостерігалася вища частота розвитку захворювань нервової системи (відповідно 61,3 і 28,2 %; p = 0,008 FET), що, імовірно, пов'язано з гендерним показником (жінки частіше заражаються ВІЛ статевим шляхом). Встановлено тенденції щодо збільшення серед хворих з ВІЛ-асоційованими захворюваннями ЦНС у порівнянні з іншими опортуністичними захворюваннями носіїв алелей DRB1*01 - відповідно 38,7 і 15,4 % (p = 0,032 FET) та DRB1*16 - 32,3 і 17,9 % (p = 0,262 FET). Водночас за наявності алелей DRB1*04, DRB1*11, DRB1*13 ураження ЦНС спостерігалися рідше, ніж інша ВІЛ-асоційована патологія, що також мало характер тенденції (p >> 0,05) і потребувало уточнення. Вказані тенденції щодо збільшення ризику розвитку НЗ у носіїв алеля DRB1*01 були вірогідними у ВІЛ-інфікованих чоловіків (53,8 %; p << 0,05), а алеля DRB1*16 - у жінок (38,9 %; p << 0,05). Виразні асоціації з опортуністичними захворюваннями іншої етіології виявлено у жінок, носіїв алелей гена DRB1*11 (72,7 %; p << 0,05) і гена DRB1*04 (36,4 %; p = 0,054 FET), а у чоловіків - з фенотипом DRB1*13 (25,0 %; p = 0,077 FET). Висновки: високий ризик розвитку ВІЛ-асоційованих НЗ спостерігається у жінок у разі сексуальної трансмісії ВІЛ та може бути пов'язаний з алелями DRB1*01 і DRB1*16. Спостерігається тенденція до певної протекторної дії відносно розвитку неврологічної патології за наявності алелей DRB1*04, DRB1*11, DRB1*13, що потребує подальшого дослідження.

  Повний текст PDF - 222.873 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"