Мета роботи - оптимізація етіотропного та патогенетичного лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз (ВДТБ) легень залежно від стану всмоктувальної функції тонкої кишки та мікробіоценозу товстої. У контрольоване дослідження ввійшли 73 хворих на ВДТБ, яким проводили лактулозно-манітоловий тест та бактеріологічне та мікологічне дослідження порожнинного вмісту товстої кишки. Пацієнти з тяжким та помірним порушенням всмоктування у тонкій кишці ввійшли в групу 1, з легким порушенням всмоктування та нормальною абсорбцією і в групу 2. Кожну групу було розподілено на основну (А) та контрольну (Б) підгрупи. Підгрупа 1А одержувала у складі стандартної схеми етіотропного лікування (ССЕЛ) ін'єкційні форми ізоніазиду та рифампіцину, а також пре- та пробіотик, підгрупа 2А - пре- та пробіотик на додачу до пероральної ССЕЛ. Пацієнти контрольної групи одержували лише ССЕЛ перорально. Конверсія харкотиння за мазком до кінця інтенсивної фази лікування відбулася у 100 % хворих підгрупи 1А, у контрольній підгрупі 1Б - у 53,9 % (p << 0,05), у підгрупі 2 А - у 95,8 %, тобто на 11,6 % частіше у порівнянні з підгрупою 2Б (p >> 0,05). Термін припинення бактеріовиділення у підгрупі 1А скоротився на 0,22 міс у порівнянні з підгрупою 1Б (p >> 0,05), у підгрупі 2А - на 0,14 міс у порівнянні з підгрупою 2Б (p >> 0,05). Позитивна рентгенодинаміка в кінці 2-го місяця лікування спостерігалася у 64,7 % хворих підгрупи 1А та 66,7 % підгрупи 2А, що вірогідно перевищувало показники контрольних підгруп (p << 0,05). Висновки: оптимізація етіотропного та патогенетичного лікування ВДТБ з урахуванням стану абсорбції у тонкій кишці та мікробіоценозу товстої надає змогу значно підвищити ефективність лікування цього захворювання.

  Повний текст PDF - 714.585 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"