Мета роботи - вдосконалення методу лікування хворих на туберкульоз шляхом додаткового застосування на тлі специфічної протитуберкульозної терапії препарату з імунотропною дією бактеріального пептидоглікану бластомуніл. Обстежено 46 хворих на хіміорезистентний деструктивний туберкульоз легень (ХРДТБ) та 20-ти донорів крові. 22 пацієнтам (основна група) додатково в інтенсивну фазу специфічної протитуберкульозної терапії призначали імуномодулювальний препарат бластомуніл. Групу порівняння склали 24 хворих, котрим призначали відповідні режими хіміотерапії без імуномодулювального препарату. За допомогою методу двокольорової проточної лазерної цитометрії з використанням моноклональних антитіл проведено фенотипування T-, B-лімфоцитів, природних кілерів, оцінено стан фагоцитуючих клітин периферичної крові, щільність інтерферонових рецепторів IFN-<$Egamma>R1. За методом імуноферментного аналізу визначено рівні Ig A, M, G, ЦІК. У хворих основної групи, на відміну від контрольної, застосування бластомунілу в комплексній терапії сприяло зниженню в периферичній крові кількості лейкоцитів, частково - за рахунок лімфоцитів, що супроводжувалося зростанням відносної кількості T-хелперних клітин, стимулюванням функціональної активності моноцитів через зростання активних форм кисню, зниженням рівня ЦІК середнього розміру, підвищенням щільності рецепторів до <$Egamma>-IFN на лейкоцитах крові, максимально - на моноцитах. У основній групі скоротилися строки розсмоктування інфільтративних змін у легенях до (<$E3,8~symbol С~0,8>) міс у порівнянні з (<$E7,3~symbol С~0,6>) міс у контрольній (p << 0,05), у (<$E57,1~symbol С~2,3) % хворих зникли каверни в легенях у порівнянні з (<$E26,3~symbol С~1,6>) % у контролі (p << 0,05), скоротився термін перебування хворих у стаціонарі до (<$E6,1~symbol С~0,4>) міс у порівнянні з (<$E7,9~symbol С~0,5>) міс у контролі (p << 0,05). Висновки: застосування бактеріального пептидоглікану бластомуніл у комплексній терапії хворих на ХРДТБ легень сприяє зниженню у периферичній крові кількості лейкоцитів та лімфоцитів, що супроводжується перерозподілом субпопуляційного складу T-лімфоцитів, збільшенням вмісту T-хелперних клітин, а також зменшенню рівня ЦІК середнього розміру. Ефект препарату виявляється також збільшенням щільності рецепторів до гамма-інтерферону на поверхні моноцитів та стимулюванням функціональної активності їх кисеньзалежного метаболізму. Позитивний характер змін імунологічної реактивності поєднується з терапевтичним ефектом лікування, а саме: скороченням строків розсмоктування інфільтративних змін у легенях, збільшенням відсотка хворих, у яких зникли каверни в легенях, та зменшенням термінів перебування хворих у стаціонарі.

  Повний текст PDF - 147.01 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"