Мета роботи - вивчити та порівняти клінічну ефективність і переносимість геміфлоксацину в режимах антимікобактеріальної терапії хворих на мультирезистентний деструктивний туберкульоз легень (МДТЛ), зокрема, з розширеною резистентністю. У відкритому проснективному рандомізованому дослідженні обстежено і проліковано 138 хворих на деструктивний туберкульоз легень з мульти- і розширеною резистентністю. Основна група склалася з 65 хворих, яких лікували за стандартним режимом з уведенням геміфлоксацину під час початкової фази, а у фазу продовження в основній групі його замінювали на стандартний фторхінолон. Порівняльна група склалася з 73 хворих, яким призначали стандартний режим з уведенням інших фторхінолонів. Результати лікування оцінювали на підставі комплексного вивчення клініко-рентгенологічних і мікробіологічних показників, а саме: частоти та терміну зникнення інтоксикаційного синдрому й інших виявів, припинення мікобактеріовиділення, регресії рентгенологічних змін у легенях, стану без змін (мікобактеріовиділення продовжується) і погіршення (смерті). Введення гемі- або гатифлоксацину в режими антимікобактеріальної терапії (АМБТ) МДТЛ сприяє збільшенню ефективності лікування (зникнення інтоксикаційного синдрому, клінічних ознак і регресії рентгенологічних ознак деструктивного туберкульозу легень та припинення мікобактеріовиділення) у початкову фазу відповідно на 38 і 64 % (35 і 61 % у разі туберкульозу з розширеною резистентністю) у порівнянні з режимами АМБТ з уведенням левофлоксацину або офлоксацину. На кінець основного курсу АМБТ у разі використання геміфлоксацину або гатифлоксацину показника "вилікування" досягли відповідно у 69 і 61 % пацієнтів, у разі ж застосування левофлоксацину або офлоксацину - у 38 і 27 %. Висновки: застосування фторхінолонів останнього (4-го) покоління (гемі- чи гатифлоксацину) протягом початкової фази АМБТ у разі МДТЛ за відсутності даних тесту медикаментозної чутливості до протитуберкульозних препаратів 2-го ряду надає змогу значно підвищити клінічну ефективність лікування у порівнянні з призначенням фторхінолонів 3-го і 2-го поколінь (левофлоксацину або офлоксацину) лише у хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю (в подальшому підтверджений).

  Повний текст PDF - 161.764 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"