Мета роботи - вивчення ефективності удосконаленого режиму хіміотерапії з застосуванням Моксифлоксацину замість Етамбутолу в процесі лікування хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ. Контрольоване рандомізоване проспективне дослідження включало 60 хворих із легеневою формою ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ з позитивним мазком мокротиння та новими випадками туберкульозу. За методом випадкових чисел хворих розподілено на групи порівняння по 30 осіб. Хворим із основної групи призначали удосконалений режим хіміотерапії, за яким у інтенсивну фазу вводили Моксифлоксацин - 2HRZMfx 4HR; хворих із групи порівняння лікували за стандартним 5-компонентним режимом хіміотерапії для 1-ї категорії - 2HRSEZ 1HREZ 5HRE. Хворі не відрізнялися за формою недуги та ступенем імунодефіциту: у них з однаковою частотою виявляли деструктивний процес (відповідно у 46,7 та 50,0 % хворих), однак переважала інфільтративна форма (відповідно у 60,0 і 53,3 %). У решти пацієнтів була дисемінована форма туберкульозу (p >> 0,05). У всіх був виразний імунодефіцит з кількістю CD4-лімфоцитів << 200 клітин/мкл. У 25 хворих із основної і у 28 з контрольної групи виявлено вірусний гепатит B і/або C (p >> 0,05). Внаслідок застосування удосконаленого режиму хіміотерапії на основі Моксифлоксацину ефективність лікування після завершення інтенсивної фази хіміотерапії виявилася вірогідно вищою за частотою припинення бактеріовиділення - 80,0 у порівнянні з 50,0 % (p << 0,05), зникненням клінічних симптомів і розсмоктуванням інфільтративних змін у легенях - 86,7 у порівнянні з 56,7 % (p << 0,05), ніж у разі стандартного лікування за 1-ю клінічною категорією. Частота побічних реакцій знизилася за рахунок прийому меншої кількості препаратів (не призначали Стрептоміцину) та зменшення тривалості інтенсивної фази від 3 до 2 міс, коли застосовують найбільш гепатотоксичний препарат при супутньому вірусному гепатиті, тобто Піразинамід, а також за рахунок меншої кількості протитуберкульозних препаратів у підтримувальну фазу - від 3 до 2 препаратів. Антиретровірусну терапію (АРТ) призначали 28 (93,3 %) хворим з основної групи у порівнянні з 19 (63,3 %) з контрольної через високу ефективність лікування туберкульозу. Після призначення APT у більшості пацієнтів із контрольної групи (у 52,6 %) погіршився перебіг туберкульозу, що виявлялося поглибленням клінічних симптомів, інфільтративних та вогнищевих змін у легенях. Із них 2 (10,5 %) пацієнти померли від генералізованого туберкульозу на тлі загострення вірусного гепатиту C. У хворих, яких лікували за удосконаленим режимом хіміотерапії, синдром відновлення імунної системи (СВІС) виник у вірогідно меншій кількості випадків - у 21,4 %. Його вияви не були такими тяжкими, як у пацієнтів із контрольної групи, і маніфестували тільки поглибленням клінічних симптомів та інфільтративних і вогнищевих змін у легенях, загостренням перебігу вірусного гепатиту у 3-х хворих. Жоден пацієнт не помер від СВІС. Висновки: введення Моксифлоксацину замість Етамбутолу в режим хіміотерапії для 1-ї категорії хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ із виразним імунодефіцитом надає змогу досягти підвищення частоти припинення бактеріовиділення на момент завершення інтенсивної фази хіміотерапії на 37,5 %, зниження частоти побічних реакцій на 46,6 % від поєднання протитуберкульозної та APT, призначити АРТ більшій кількості пацієнтів з виразним імунодефіцитом після завершення інтенсивної та зменшити частоту й тяжкість виявів СВІС.

  Повний текст PDF - 139.508 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"