Мета роботи - вивчити та порівняти клінічну ефективність застосування геміфлоксацину в індивідуальних режимах антимікобактеріальної терапії хіміорезистентного деструктивного туберкульозу легень протягом інтенсивної фази із режимами з використанням офлоксацину та левофлоксацину. Обстежено та проліковано 78 хворих з уперше діагностованим або раніше лікованим деструктивним туберкульозом легень, які одержували стандартну антимікобактеріальну терапію з уведенням фторхінолону. Хворих було розподілено на три групи по 26 осіб. До I групи ввійшли хворі, які протягом 2 - 6 міс у період інтенсивної фази одержували геміфлоксацин; II і III групи склали хворі, які одержували левофлоксацин та офлоксацин відповідно. У I та II групах з вищою частотою у порівнянні з III зник інтоксикаційний синдром (88 %; <$Eroman p~<<~0,05>) та регресували порожнини розпаду (77 %; <$Eroman p~<<~0,05>). Вірогідно частіше припинення бактеріовиділення порівняно з III групою спостерігалося лише в I групі (85 %; <$Eroman p~<<~0,05>). Одержані дані свідчать про однакову ефективність режимів із застосуванням геміфлоксацину та левофлоксацину й вірогідно вищу - у порівнянні із використанням офлоксацину. Висновки: висока клінічна ефективність індивідуальної антимікобактеріальної терапії резистентного туберкульозу легень із застосуванням геміфлоксацину надає змогу рекомендувати його в комплексному лікуванні хворих цієї категорії.

  Повний текст PDF - 270.954 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"