Розглянуто питання організації книго- та пресовидання основних етнічних меншостей (німців, поляків, євреїв, болгар, молдаван та ін.) підрадянської України в міжвоєнний період, тобто в умовах проросійського більшовицького режиму у формі маріонеткової Української соціалістичної радянської республіки (УСРР). Оскільки більшовики були змушені реагувати на прагнення етнічних меншин до відродження різних сфер свого національного життя, важливою складовою тогочасного національно-культурного будівництва стала так звана політика коренізації, а фактично - спроба очолити непідконтрольні стихійні процеси розвою національного життя різних неросійських народів колишньої Російської імперії. Одним з основних елементів політики коренізації в Україні стала видавнича справа, адже книга й преса були важливою ідеологічною зброєю у вихованні відданих радянській державі та комуністичній партії громадян. Активний розвиток книговидання й преси національних меншин України припадає на 1923 - 1933 рр. - десятиліття, від початку коренізації до поступового її згортання на початку 30-х рр. ХХ ст., коли лідерам національних меншин стали чіпляти ярлики "буржуазних націоналістів". Зроблено висновок, що незважаючи на обмежений характер політики коренізації, вона все ж позитивно відбилася на розвитку національно-культурного життя етнічних меншин загалом і їх видавничої справи, зокрема. Від моменту проголошення політики коренізації і до піку її розвитку кількість назв відповідних неперіодичних та періодичних видань постійно зростала. Особливо це стосувалось видань єврейської меншини.

  Повний текст PDF - 1.539 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"