Проаналізовано існуючі в психолого-педагогічній літературі підходи до визначення поняття "комунікативна компетенція", сутність якого - це знання, уміння, навички та комунікативний досвід, необхідний перекладачу для продукування власних програм мовленнєвої поведінки та ефективної взаємодії з об'єктами навколишнього світу та його інформаційними потоками. Виокремлено та охарактеризовано основні складники даної компетенції: мовна, що містить знання мови на лексичному, граматичному, фонетичному й орфографічному рівнях; мовленнєва, що грунтується на аудіюванні, говорінні, читанні та письмі; соціокультурна, що складається з країнознавчого та лінгвокраїнознавчого компонентів; прагматична, що обумовлює прогнозування мовного вибору заздалегідь; дискурсивна - це знання різних типів дискурсів, можливість породжувати дискурси в процесі спілкування; стратегічна, яка передбачає ефективне розв'язання проблемних ситуацій та предметна, що надає змогу відфільтрувати необхідну інформацію, зробити її вдалу інтерпретацію.Проанализированы существующие в психолого-педагогической литературе подходы к понятию "коммуникативная компетенция переводчика" и выделены его компоненты.The article deals with the analysis of the approaches to the notion Уcommunicative competenceФ in literature on psychology and pedagogies. The definition of communicative competence of the translator and its competent are given.

  Повний текст PDF - 217.634 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"