Мета роботи - розширити знання педіатрів щодо формування резистентності мікрорганізмів до антибіотиків. Наведено сучасні погляди на фактори ризику, причини і механізми формування первинної та вторинної резистентності мікроорганізмів до антибіотиків. В основі розвитку останньої є мутації: зміна генетичної ендогенної інформації, що передається через хромосоми, та поява екзогенної генетичної інформації (плазміди та транспозони). Обгрунтовано роль багатофункціонального характеру системи ефлюксу, яку контролюють хромосомні гени. Основними механізмами набутої резистентності збудників різних інфекцій до антибіотиків є також порушення проникності препарату всередину збудника, поява нових b-лактамаз і зміна експресії існуючих, порушення цитоплазматичного транспорту антибіотиків до мішені, зміна структури самої мішені або формування метаболічного шунта. Обгрунтовано роль формування біоплівки у розвитку антибіотикорезистентності мікроорганізмів (АРМО) і хронічних форм бактеріальних інфекцій. Доведено значення у формуванні резистентності мікроорганізмів до антибіотиків у разі використання останніх у ветеринарії. Для зменшення темпів розвитку АРМО необхідно чітко дотримуватись показань, дозування, тривалості лікування протимікробними препаратами; враховувати спектр мікрофлори та її резистентність у даному лікувальному закладі; обмежити використання антибіотиків і знайти їм альтернативу у ветеринарії.

  Повний текст PDF - 353.377 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"