Мета роботи - встановити поширеність фенотипових і вісцеральних маркерів синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) та характер змін сполучної тканини. В дослідження було залучено 120 пацієнтів: у 45 (група I) з них ГЕРХ перебігала як самостійне захворювання, у 75 (група II) - на тлі НДСТ. Контрольну групу утворили 12 практично здорових осіб без ознак НДСТ. Середній вік обстежених становив (<$E42,0~symbol С~6,5>) року. Оцінку ознак НДСТ проводили згідно з критеріями, рекомендованими M. Moska та співавт., A. Doria та співавт., та критеріями Т. І. Кадуриної, Л. М. Аббакумової в модифікації Т. Мілковської-Димитрової, а ступеня їх вираження - за шкалою Т. Ю. Смольнової. Концентрацію оксипроліну у сироватці крові та добовій порції сечі визначали за допомого фотоколориметричного методу, вміст матриксної металопротеїнази-9 у сироватці крові - імуноферментного методу. У хворих групи II таку ознаку НДСТ, як феномен Рейно, виявляли частіше у 2,1 разу, артралгію - в 6,4 разу, дисфагію - в 1,9 разу, періодичні висипання на шкірі - у 3,2 разу, виразки слизової оболонки порожнини рота - в 3,7 разу, ніж у пацієнтів групи I. Відзначено частіший розвиток у хворих групи I проксимальної м'язової слабкості. Аномалії розвитку внутрішніх органів виявлено у 88,0 % пацієнтів групи II та 6,6 % - групи I, нефроптоз і дистопію нирок - відповідно у 46,6 і 15,5 % осіб, аномалії розвитку жовчного міхура - у 86,6 та 11,1 % хворих. Рівень оксипроліну у сироватці крові та добовій порції сечі у пацієнтів групи I не відрізнявся від показників здорових осіб, але був нижчим в 1,7 разу у порівнянні з показником у групі II. Вміст оксипроліну у сечі у хворих групи II в 2,9 разу перевищував показник контрольної групи та в 3,89 разу - показник групи I (p << 0,05). Концентрація матриксної металопротеїнази-9 у пацієнтів групи I була більшою в 1,9 разу, а в осіб групи II - в 2,4 разу у порівнянні з контрольною групою (p << 0,05). Висновки: у дорослих з ГЕРХ на тлі НДСТ переважають артралгії, феномен Рейно, знижена маса тіла, мають місце кісткові, суглобові та шкірні фенотипові ознаки, які корелюють з частотою і тривалістю гастроезофагеального рефлюксу. Тактика лікування таких хворих має враховувати ці зміни.

  Повний текст PDF - 1.841 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"