Унаслідок взаємообтяження коморбідного перебігу стабільної стенокардії напруження (ССН) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) виникає потреба у корекції базисної терапії кожної з патологій. Мета роботи - вивчити вплив запропонованої схеми лікування хворих на ССН та ГЕРХ на результати добового мультиканального інтралюмінального імпеданс-рН-моніторування стравоходу (ДМП-pH-М). У дослідження було залучено 88 хворих на ССН I - II функціонального класу із коморбідною ГЕРХ, з них 43 особи (1-ша група) одержували базисну терапію ССН та ГЕРХ, 45 осіб (2-га група) - базисну терапію ССН та ГЕРХ, за винятком прокінетиків і донаторів NO, лише нітрогліцерин за потреби та додатково мельдоній (вазонат), капсули 500 мг двічі на добу впродовж 30 днів. Препарати призначали у середніх терапевтичних дозах. Усім хворим проведено ДМП-ph-М стравоходу до лікування та через 30 днів після його початку. ДМП-pH-М до лікування виявило ознаки патологічного гастроезофагеального рефлюксу, зниження стравохідного кліренсу та наявність рефлюкс-езофагіту. На 30-й день лікування у 2-й групі було відзначено статистично значущо вираженішу динаміку показників ДМП-pH-М у порівнянні з 1-ю групою. Висновки: корекція схеми лікування пацієнтів, хворих на ССН та ГЕРХ, із відміною пролонгованих донаторів NO (органічних нітратів) та додатковим призначенням препарату мельдонію сприяла підвищенню функціональної здатності нижнього стравохідного сфінктера, посилювала кінетичну функцію стравоходу й ефективність стравохідного кліренсу і супроводжувалася видимим регресом запального ураження стравоходу.

  Повний текст PDF - 1.625 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"