Мета роботи - визначити загальну тенденцію змін показників системного запалення - інтерлейкіну-1<$Ebeta> (ІЛ-1<$Ebeta>) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) - у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), яка перебігає на тлі автоімунного тиреоїдиту (АІТ) в осіб молодого віку. У 83 пацієнтів віком від 18 до 25 років (студентів) з поєднаним перебігом ГЕРХ і АІТ проведено вивчення вмісту та ролі ІЛ-1<$Ebeta> та ІЛ-18. Групу порівняння утворили 30 пацієнтів з ГЕРХ аналогічного віку, статі і формою захворювання. Встановлено, що перебіг ГЕРХ супроводжується статистично значущим збільшенням вмісту ІЛ-1<$Ebeta>. У разі приєднання АІТ він збільшується в 1,7 разу. Рівень ІЛ-1<$Ebeta> залежав від форми ураження слизової оболонки стравоходу - вищий за наявності ерозій, але не корелювала з їх кількістю. В осіб з поєднаним перебігом ГЕРХ та АІТ вміст ІЛ-18 становив 1761,5 (1451,7; 2876,9) пг/мл, що перевищувало аналогічний показник у пацієнтів з ГЕРХ (614,6 (521,9; 721,8) пг/мл) та контрольні значення (p << 0,05). Висновки у разі коморбідності ГЕРХ і АІТ відзначено підвищення вмісту ІЛ-18, що пов'язано із запальним процесом у стравоході та щитоподібній залозі та автоімунним процесом у щитоподібній залозі. Подальше прогресування захворювань може відбуватися внаслідок збереження автоімунного компонента. Перебіг ГЕРХ, особливо в разі її поєднання з АІТ, в осіб молодого віку супроводжується збільшенням рівня ІЛ-1<$Ebeta> у периферичній крові, що свідчить про наявність активного запального процесу.Мета роботи - визначення загального тренду змін показників системного запалення - інтерлейкіну-<$E1 beta> (ІЛ-<$E1 beta>) та інтерлейкіну-18 (ІЛ-18) у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), що перебігає на тлі автоімунного тиреоїдиту (АІТ) в осіб молодого віку. У 83 пацієнтів молодого віку (студенти від 18 до 25 років) з поєднаним перебігом ГЕРХ і АІТ проведено дослідження вмісту і ролі ІЛ-<$E1 beta> та ІЛ-18. Групу порівняння склали 30 пацієнтів з ізольованою ГЕРХ аналогічного віку, статі і форми захворювання. Показано, що перебіг ГЕРХ супроводжується достовірним збільшенням вмісту ІЛ-<$E1 beta>. За приєднання АІТ даний показник збільшується в 1,7 разу. Встановлено, що величина ІЛ-<$E1 beta> залежала від форми ураження слизової оболонки стравоходу - була більш вираженою у разі наявності ерозій, але не корелювала з їх кількістю. Під час дослідження вмісту ІЛ-18 в осіб з поєднаним перебігом ГЕРХ та АІТ було встановлено його підвищення до 1761,5 (1451,7; 2876,9) пг/мл, що перевищувало означений показник у хворих на ізольовану ГЕРХ - 614,6 (521,9; 721,8) пг/мл та контрольні значення (p << 0,05). Висновки: у разі коморбідності ГЕРХ і АІТ спостерігалося підвищення вмісту ІЛ-18, що пов'язано із запальним процесом в обох органах і автоімунним процесом у щитовидній залозі. Подальше прогресування захворювань може відбуватися за рахунок збереження автоімунного компонента. Перебіг ГЕРХ, особливо за її поєднання з АІТ, в осіб молодого віку супроводжується збільшенням рівня ІЛ-<$E1 beta> у периферичній крові, що свідчить про наявність активного запального процесу.

  Повний текст PDF - 1.624 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"