Мета роботи - встановити розповсюдженість гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та структуру її стравохідних і позастравохідних виявів у хворих на позагоспітальну пневмонію (ПП) військовослужбовців. Обстежено 49 військовослужбовців, хворих на ПП. Обстеження включало опитування за допомогою спеціально розробленої анкети на основі відомого опитувальника GERD Screener. Усім пацієнтам проведено езофагогастродуоденофіброскопію з одночасною індикацією гелікобактерної інфекції за допомогою швидкого уреазного тесту, топографічну pH-метрію стравоходу та шлунка. В 65,3% випадків ПП у військовослужбовців поєднувалася з ГЕРХ. В 14-ти (28,6 %) хворих діагностовано ерозивну ГЕРХ, з них у 3-х (6,1 %) - з частою печією, в 11 (22,4 %) - з рідкими епізодами печії; у 18-ти (36,7 %) - неерозивну ГЕРХ. Найсуттєвішим фактором виникнення ГЕРХ у військовослужбовців є недостатність кардії, наявність якої достовірно переважала у хворих з ПП та ГЕРХ, у порівнянні з хворими на ПП, які не мали ГЕРХ (78,1 та 29,4 % відповідно; p << 0,001). Висновки: показано, що інструментальна оцінка верхніх відділів шлунково-кишкового тракту є важливою в діагностиці ГЕРХ, зокрема - у хворих з відсутністю епідеміологічно кількісних ознак ГЕРХ. У структурі ГЕРХ у хворих з ПП серед пацієнтів з ерозивною ГЕРХ та неерозивною ГЕРХ між поширеністю типових та атипових її симптомів достовірної різниці не виявлено.

  Повний текст PDF - 125.418 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"