Мета роботи - вивчити вплив антирефлюксної терапії лансопразолом на стан дихальних м'язів, функцію зовнішнього дихання (ФЗД) та показники шкал BODE, Borg та MRC у пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) у поєднанні з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Проведено 8-тижневе відкрите контрольоване дослідження, в яке залучено 59 хворих на ХОЗЛ та ГЕРХ. Пацієнтів було розподілено на групи: 1-ша група - 19 осіб з неерозивною ГЕРХ, які дотримувалися рекомендацій з модифікації способу життя, 2-га група - 17 осіб з неерозивною ГЕРХ, 3-тя група - 23 особи з ерозивною ГЕРХ, які одержували лансопразол (30 мг двічі на добу). Оцінено силу дихальних м'язів, ФЗД та стан пацієнтів за шкалами BODE, Borg та MRC. Антирефлюксна терапія інгібітором протонної помпи лансопразолом сприяє регресу дисфункції стравоходу, підвищенню показників ФЗД (об'єм форсованого видиху, форсована життєва ємність легень, індекс Тифно, максимальна вентиляція легень), абсолютної і питомої сили дихальних м'язів, зменшенню тяжкості задишки та ризику смерті за шкалами BODE, MRC, Borg у хворих на ХОЗЛ у поєднанні з ГЕРХ на тлі базисної терапії. Вираженішу позитивну динаміку зазначених показників під впливом лансопразолу спостерігали у хворих з неерозивною формою ГЕРХ. Висновки: включення лансопразолу у комплекс лікування ХОЗЛ у поєднанні з ГЕРХ потенціює ефект антиобструктивної терапії, сприяє підвищенню показників зовнішнього дихання, зменшує ознаки дисфункції дихальних м'язів.

  Повний текст PDF - 228.327 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"