На базі архівних і мемуарних матеріалів висвітлено історію створення двох редакцій заповітів Н. Кобринської - 1914 і 1920 рр., а також пов'язані з ними правові й особисті психологічні колізії, що супроводжували цей процес. Міжчасся від одного тестаменту і до іншого було позначене складними життєвими випробуваннями для письменниці (воєнні події, людська самотність, львівська невдача і розрив зі своєю суспільністю, усвідомлення трагедії зреченого материнства), які впливали на зміст її останньої волі, примушуючи у надважких внутрішніх боріннях і роздвоєннях визначатися на користь родини чи громади. Висвітлено драматичну історію виконання заповіту Кобринської її спадкоємцями та трагічну долю втраченої її інтелектуальної спадщини. В контексті біографістики обидва заповіти є цінними не лише як документи про майнове становище та родинний спадок Кобринської та Озаркевичів, а й як промовисте вираження психодуховного стану заповідачки у її смеркальному періоді.

  Повний текст PDF - 342.745 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"