Мета дослідження - узагальнити верифіковані клінічні й епідеміологічні дані щодо розвитку незлоякісної ендокринної патології у віддалений період аварії на ЧАЕС у постраждалих осіб дорослого і дитячого віку. Проведено ретроспективну оцінку даних 24 588 осіб дорослого віку та 20 087 дітей, постраждалих в результаті аварії на ЧАЕС, із бази клініко епідеміологічного реєстру (КЕР) ННЦРМ за 23 роки (період 1992 - 2014 рр.), які були здоровими чи мали широкий спектр ендокринної патології. У дорослих осіб середня доза зовнішнього опромінення склала 0,187 Гр, у дітей опромінення щитоподібної залози - в межах 0,1 - 1,55 Гр. Ці дані верифікувалися в окремому клінічному дослідженні. Залучені антропометричні, лабораторні біохімічні та гормональні показники, ультразвукове дослідження щитоподібної залози, дози опромінення. Ретроспективний аналіз даних 1992 - 2014 рр. показав, що частота тиреоїдної патології серед всіх осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, складає 40,29 %, в учасників ліквідації наслідків аварії - 35,37 %, евакуйованих із зони відчуження - 27,24 %, жителів радіаційно забруднених територій - 28,6 %, що значно більше (p << 0,0001), ніж у загальній популяції (3,9 %) населення України. Найбільш поширеними незлоякісними ендокринними захворюваннями в осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС були: вузловий зоб (ВЗ) - 14,35 %, хронічний аутоімунний тиреоїдит (ХАТ) ~ 8 %, передожиріння/ожиріння 41,9 %/36,8 %, переддіабет/діабет 15,5 %/21,4 %. Найчастішими незлоякісними ендокринними захворюваннями в осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС були ВЗ - 21,8 %, ХАТ - 12,95 %, передожиріння/ожиріння - 41,71 %/33,61 %, переддіабет/діабеті 8,6 %/12,15 %. Критичною групою дітей були евакуйовані з 30 км зони відчуження, опромінені у віці 3 - 6 років. У них дифузний нетоксичний зоб встановлено у 43,68 %, ХАТ - 1,74 %, первинний гіпотиреоз - 0,96 %, ВЗ - 2,57 %, а пік поширеності ХАТ припав на 2001 - 2003 рр. - період їх активного статевого дозрівання. Серед дітей, які були народжені від опромінених батьків (перше покоління), захворювання щитоподібної залози виявили у 42,64 %, що перевищувало частоту в групі контролю, ХАТ виявляли помітно рідше - у 0,45 %, дифузний нетоксичний зоб у 41,56 %, ВЗ у 0,56 %. Висновки: незлоякісна ендокринна патологія у опромінених дорослих і дітей є частою, зустрічається у 3 - 53 % осіб, виникає у більшості постраждалих через 10 - 15 років після впливу радіаційного фактора в результаті техногенної аварії чи інциденту, продовжує повільно наростати через 30 років.

  Повний текст PDF - 2.222 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"