Проаналізовано феномени розуміння та інтерпретації як категорії герменевтики, що беруть участь у процесі життєздійснення особистості. Установлено, що розуміння функціонує не лише на рівні свідомості, а й несвідомого. Воно є невід'ємним компонентом між- та внутрішньоособистісного аспектів емоційного інтелекту та виконує оцінну функцію в процесі життєздійснення. Завдяки розумінню відбувається осягнення смислу на ситуативному, характерологічному й базовому рівнях ідентичності, а отже - оцінка конгруентності йому різноманітних інтра- та екстрапсихічних стимулів. Механізмом же розуміння виступає організмічне чуття, що являє собою здатність людини бути уважною та відкритою до власних тілесних й емоційних проявів, які, орієнтуючись на особливості ціннісно-смислової сфери та домінуючі базові емоційні установки, сигналізують про правильність або хибність обраної траєкторії життєвого шляху загалом та його елементів зокрема. Розуміння й інтерпретація мають взаємнодетермінований характер. Визначено, що завдяки інтерпретації суб'єкт конструює свій життєвий шлях у просторі міжособистісної взаємодії. Її механізмом є такий компонент емоційного інтелекту, як емоційна компетентність, тобто здатність людини до саморегуляції власного емоційного стану на основі сформованих у неї знань, умінь і навичок, спрямована на підвищення ефективності соціальної взаємодії, розгортання її особистісного потенціалу, життєтворення тощо. Таким чином експлікуємо інтернальний, екстернальний та інтегративний модуси життєздійснення. При цьому перший послуговується здебільшого організмічним чуттям як механізмом розуміння, другий - емоційною компетентністю, завдяки якій здійснюється інтерпретація, а третій, найбільш конструктивний, являє собою гармонійне поєднання двох перших.

  Повний текст PDF - 265.983 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"