Духовність як чинник характерологічного розвитку в юнацькому віці

Павлик, Н. В.

Розглянуто феномен духовної детермінації характерологічного розвитку особистості в юнацькому віці. На основі експериментального дослідження духовної сфери й ступеня гармонійності характеру сучасних старшокласників і студентів автор визначив психологічні закономірності впливу духовності на процес характерологічного розвитку юнаків та дівчат. Духовність виступає важливим чинником гармонізації характеру особистості в юнацькому віці. Проте духовний потенціал особистості не завжди позитивно корелює з гармонійністю її характеру, оскільки процес гармонізації характеру не є лінійним: він має періодичність гармонійного підйому та кризових станів. Кризові періоди супроводжуються вираженою дисгармонійністю характеру, що спричиняє соціально-психологічну дезадаптацію особистості. Експериментальне дослідження духовного рівня та ступеня гармонійності характеру сучасної української молоді показало, що серед усіх верств юнацтва переважають духовні, але дисгармонійні особи. У цілому статистика свідчить про те, що серед молоді більше духовних осіб, ніж бездуховних, проте ступінь гармонійності характеру, на жаль, переважує в бік дисгармонійності. 20 % опитаних є бездуховними особами, що мають дисгармонійний характер. Це дуже високий відсоток юнаків та дівчат, які створюють своєрідну "зону ризику" - потенційно психопатичних особистостей. Вони, самі знаходячись у стані емоційного дискомфорту та соціально-психологічної дезадаптації, дисгармонізують сферу міжособистісних стосунків навколо, оскільки не володіють психологічними механізмами духовного розвитку (децентрацією, рефлексією, совісністю) і не мають моральних ставлень до інших. Лише за умови неперервного духовного розвитку та невпинної моральної боротьби людини із власною недосконалістю відбувається поступова гармонізація характеру відповідно до духовно-морального ідеалу.


	Наукова періодика України		Психологічні перспективи