Досліджено морфологію та гідратний стан поверхні частинок діоксиду олова, одержаних за допомогою рідкофазного та пірогенного методу. Рентгенодифрактометричні дослідження одержаних матеріалів виявили, що частинки SnO2 мають тетрагональну рутилоподібну структуру, причому параметри комірок малих частинок (<$E 1,0~symbol Ш~3,5> нм) є суттєво більшими за параметри частинок <$E >>~120> нм. Виявлений розмірний ефект пов'язаний з дією на малі частинки Лапласового тиску. Протидія зближенню катіонів Sn<^>4+ ослаблює їх зв'язок з іонами O<^>2-. Зниження симетрії кристалітів малих частинок внаслідок гідратації поверхневих катіонів Sn<^>4+ призводить до зникнення в ІЧ спектрах SnO2 смуг за 541; 424 см<^>-1, які пов'язані з коливанням атомів моди Eu і утворенням нової смуги за 569 - 573 см<^>-1, обумовленої коливанням атомів моди F2u.З'ясовано, що реакційна взаємодія TiCl4 з концентрованою хлористоводневою кислотою призводить до утворення титановмісних гідрокомплексів [Ti(OH2)6]<^>4+. Збільшення pH середовища від -3,3 до 14,3 обумовлює зростання ступеня гідроксильованості атомів титану та відповідно зміну хімічного складу комплексів [Ti(OH)n(OH2)6-n]<^>(4-n), де n = 0 - 6. Нагрівання та витримка розчину титановмісного прекурсора для синтезу діоксиду титану, що містить гідроксильовані атоми титану, за температури 40 - 60 градусів за Цельсієм сприяє зародженню та зростанню кристалічних частинок TiO2. Формування власне анатазу, брукіту або рутилу залежить від структурних характеристик молекул прекурсора. Кристалізація необхідної фази діоксиду титану забезпечується тільки у випадку рівності середніх значень відстаней Ti - O для молекул титановмісного гідрокомплексу та в октаедрах TiO6 кристалічної модифікації TiO2. Показано, що змінюючи ступінь гідроксильованості атомів титану прекурсора, який перебуває у вигляді розчину гідрокомплексів, можна корегувати його структурні характеристики і у такий спосіб забезпечувати одержання оксидного матеріалу з наперед заданою будовою.Досліджено структурно-хімічні процеси у процесі пірогенного синтезу високодисперсного Al2O3 у воднево-повітряному полум'ї. З'ясовано, що контактування пари AlСl3 із компонентами високотемпературного полум'я призводить спочатку до утворення координаційно насиченого гідрокомплексу [Al(OH)6]<^>3-, з якого внаслідок конденсації формуються частинки аморфного гідроксиду алюмінію Al(OH)3. Подальше структурне впорядкування та послідовні фазові перетворення забезпечують утворення у порошковому матеріалі кристалічних фаз Al2O3. В одержаному за температури полум'я <$E 1200~symbol Р roman C> високодисперсному продукті зареєстровано присутність <$E chi>-, <$E gamma>-, <$E delta>- і <$E theta - roman {Al sub 2 O sub 3}>. Домінуючими фазами у матеріалі, синтезованому за температури <$E 1320~symbol Р roman C>, є <$E gamma>-, <$E delta>-, <$E theta>- та <$E alpha - roman {Al sub 2 O sub 3}>. Пірогенний метод надає можливість одержувати аерогелевидний матеріал із питомою поверхнею 86 - 107 м<^>2 <$E cdot> г<^>-1, в якому фрактальне мереживо аерогелю сформоване з частинок розміром 15 - 45 нм.

  Повний текст PDF - 475.057 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"