За сучасних умов турбулентності оточення одним із резервів зростання ефективності господарської діяльності підприємства є залучення його до спільної діяльності з іншими підприємствами, які в сукупності утворюють великомасштабну економіко-виробничу систему. Авторською гіпотезою у цьому випадку є розгляд ефективності як функції від спроможності учасників великомасштабної системи до налагодження відповідних комунікацій. Відповідно, вади комунікації учасників великомасштабної системи визначено головним фактором втрати стійкості життєдіяльності економіко-виробничої системи. Мета роботи - розвиток теоретико-методологічних засад забезпечення зростання ефективності життєдіяльності великомасштабних економіко-виробничих систем за рахунок оптимізації зав'язків між її учасниками за критерієм додержання структурної та комунікаційної стійкості. В рамках досягнення мети доведено доречність введення та обгрунтоване змістовне наповнення концепту "структурно-комунікаційна стійкість" суб'єкта господарювання. Для визначення факторів втрати стійкості використано пропозиції зі зводу знань із системної інженерії щодо побудови ієрархії (холархії) складної системи, для кожного з рівнів якої встановлено фактор втрати стійкості. Розроблено референтну модель налагодження комунікацій між учасниками великомасштабної системи й означено можливість деталізації такої моделі з використанням мультиагентського моделювання для деталізації параметрів взаємодії учасників великомасштабної економіко-виробничої системи. Використання цієї моделі є основою для забезпечення стійкості економічної системи за рахунок примусу внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів до виконання їх ролей.

  Повний текст PDF - 595.645 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"