Досліджено концепцію сталого розвитку як нову парадигму розвитку людства. Розглянуто генезу розвитку поглядів науковців на цілі, сутність і проблеми впровадження цієї концепції. Проаналізовано тлумачення поняття "сталий розвиток" науковцями та практиками та запропоновано групування основних підходів до розуміння його сутності. Виділено основні принципи сталого розвитку. Досліджено основні підходи до оцінки сталого розвитку соціально-економічних систем різних рівнів, їх зміст, цілі й особливості застосування. Розглянуто погляди науковців на шляхи досягнення сталого розвитку та визначено основні дискусійні аспекти у вирішенні цієї проблеми. Показано, що концепція сталого розвитку зазнала тривалу еволюцію та продовжує розвиватися відповідно до нових глобальних викликів. Сталий розвиток пов'язаний з формуванням принципово нового ставлення до людині, з одного боку, як суб'єкта еколого-економічної системи, з іншого - як головної мети її розвитку. Обгрунтовано, що перехід до сталого розвитку у глобальному масштабі можливий лише за обов'язкової умови узгодженості всіх об'єктів і суб'єктів цього процесу, який носить системний характер і пов'язує в єдине ціле всі рівні соціально-економічної системи (глобальний, національний, регіональний, локальний) та різні сфери її функціонування (економічну, соціальну, екологічну).

  Повний текст PDF - 532.852 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"