Конструктивно осмислено сучасні підходи до дослідження суті економічної стійкості. Відзначено, що вони сфокусовані на стійкості як стані економічної системи. Актуалізовано, що такий підхід не відповідає системно-синергетичній методології, відповідно до якої стійкість має дуалістичну природу: як стан і як властивість системи бути стійкою. Систематизовано ключові положення традиційного підходу до розуміння суті економічної стійкості. На основі продуктивного синтезу системно-синергетичної методології та сучасних здобутків теорії стратегічного менеджменту сформовано авторський концептуальний підхід, що поглиблює традиційне наповнення економічної стійкості виключно як стану. Пропонований підхід розширює темпоральний контекст стійкості від забезпечення моментного стану до формування можливостей перманентного функціонування підприємства. Аргументовано, що ці можливості визначаються організаційною здатністю компаній до реалізації їх функціонального призначення. Це змінює пріоритетність управлінського фокусу: від орієнтації на забезпечення матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами (традиційний підхід) до акумулювання ресурсів, які не можуть бути предметом ринкових угод купівлі-продажу (стратегічно орієнтований підхід).

  Повний текст PDF - 445.069 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"