Невизначеність геополітичних, безпекових, економічних чинників формування паливних балансів держави, що характеризує поточний момент її історичного розвитку, висуває низку вимог до методичних й модельних засобів прогнозування й оптимізації напрямів розвитку вугільної галузі. В умовах, коли не лише постачання за імпортом, а й наявність значної кількості джерел власного видобутку вугільного палива може бути достатньо сумнівною, основним напрямком модельних досліджень має бути визначення збалансованих обсягів надходження вугільного палива в економіку країни з цих джерел на основі врахування диверсифікації постачання при обмежених можливостях транспортної інфраструктури та цінової кон'юнктури ринків вугільного палива. Основні чинники формування напрямів розвитку вуглевидобувної галузі України формалізовано у моделі розвитку вугільної промисловості. Спрямування інвестицій у технологічно та економічно привабливі підприємства і, таким чином, зниження собівартості забезпечуються у моделі шляхом одночасного врахування джерел власного видобутку та імпортування. Визначення необхідної частки імпорту вугілля здійснюються з урахуванням вимог енергетичної безпеки, гарантом якої може бути вугільна галузь. Формування стратегічних напрямків розвитку вугільної галузі пропонуються здійснювати в межах науково обгрунтованої програми інвестиційних проектів на основі одночасного врахування економічної доцільності, конкурентоспроможності на світових ринках вугільної продукції, енергетичної безпеки за умови можливих змін структури паливного балансу держави на користь вугільного палива.

  Повний текст PDF - 1.192 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"