При эндопротезировании больных с диспластическим коксартрозом (ДК) наблюдается высокий процент негативных результатов, обусловленных сложной деформацией проксимального отдела бедренной кости, узким костномозговым каналом и несоответствием 25 % стандартных бедренных компонентов (БК) эндопротезов этой патологии, что приводит к интраоперационным переломам бедренной кости, развитию стресс-шилдинг синдрома и переломов имплантата. Цель работы - разработка и клиническое обоснование дифференцированного выбора БК при эндопротезировании больных с ДК. Под наблюдением находились 322 больных, которым было выполнено 394 эндопротезирования по поводу ДК. Подавляющее их количество составили больные с высокими степенями ДК по Crowe: I степень - 40 (12,4 %), II - 142 (44,1 %), III - 126 (39,1 %) и IV - 14 (4,4 %). На этапе планирования операции проводилась рентгенологическая оценка формы бедренной кости по L. Dorr et al. (1993) и P. Noble (1990) и поведения БК эндопротеза по J. Chanley, De Lec, а также путем сравнительной оценки данных рентгенографии в динамике. В 375 случаях использованы бесцементные технологии фиксации БК эндопротеза тазобедренного сустава, в том числе в 342 (86,8 %) случаях БК - системы ОРТЭН, в 24 (6 %) - Versys (Zimmer) и в 9 (2,3 %) - Omnifit (Stryker), в остальных 19 случаях была применена цементная технология фиксации БК. По результатам предыдущих рентгеноморфологических и биомеханических исследований были разработаны следующие разновидности БК: конический стандартный - для метафизарной фиксации, конический объемный - для метафизарно-диафизарной фиксации и две разновидности БК с диафизарным типом фиксации укороченной и удлиненной версии. Проведен анализ зависимости дифференцированного подбора различных видов БК эндопротеза в зависимости от степени ДК по Crowe и типа костномозгового канала по L. Dorr. Оценка результатов применения разработанных БК в сроки от 2 до 10 лет показала высокий уровень вторичной стабильности БК. Нестабильность БК в ранние сроки - до 5 лет - наблюдалась в 3 случаях и была обусловлена ошибками в размерах БК при первичном эндопротезировании. В сроки от 5 до 10 лет наблюдался стресс-шилдинг в виде гипертрофии бедренной кости. Выводы: на степень адаптационного контакта БК с костным ложем бедренной кости влияют пространственная форма и размеры костно-мозгового канала бедренной кости, которые нужно тщательно оценивать с помощью маркеров планирования при предоперационном планировании. Двухплоскостная оценка проксимального отдела бедренной кости по L. Dorr et al. позволила сформировать следующий алгоритм дифференцированного применения БК ОРТЭН при эндопротезировании больных с диспластическим коксартрозом: тип А - использовать конические стандартные ножки с метафизарным типом фиксации, тип В - конические объемные БК с метафизарно-диафизарным типом фиксации, тип С - БК с квадратным профилем и удлиненной ножкой для диафизарной фиксации или, в случаях остеопороза, ножки с цементным типом фиксации.Після ендопротезування (ЕП) хворих на диспластичний коксартроз (ДК) кількість ускладнень, повіязаних із нестабільністю ендопротеза, зокрема, ацетабулярного компонента (АК), залишається високою. Мета роботи - розробити концепцію диференційованого вибору конструкції АК із використанням вітчизняних модульних ендопротезів ОРТЕН у хворих на ДК різного ступеня. Обстежено 322 хворих на ДК (394 ЕП кульшового суглоба). За класифікацією Crowe ДК I ступеня виявлено в 40 (12,4 %) випадках, II - 142 (44,1 %), III - 126 (39 %), IV - 14 (4,4 %). Тяжкий ступінь ДК визначено в 282 (87,6 %) пацієнтів. У 361 (91,6 %) випадку використано модульні ендопротези ОРТЕН, у 24 (6,1 %) - Zimmer, у 9 (2,3 %) - Stryker. Для розроблення концепції диференційованого вибору АК у хворих на ДК вирішували питання щодо оцінювання ступеня деформації, глибини кульшової западини (КЗ), забезпечення первинної та подальшої стабільності АК. Розроблено та сертифіковано модульні ендопротези системи ОРТЕН із АК, який загвинчують або запресовують, або цементного типу фіксації. Створено безцементні АК малих розмірів. Різьбові виступи загвинчуваних АК забезпечують високу стабільність фіксації за умов сегментарних і центральних дефектів КЗ. Показання до застосування - ДК II, III та IV ступеня, I - із супутнім остеопорозом. АК, які запресовують, використані в разі ДК I та II ступеня без значних сегментарних дефектів. Цементні технології ендопротезування були вжиті за ЕП хворих на ДК із супутнім остеопорозом. Ревізійні операції через нестабільність АК у період 1 - 10 років виконані у 18 (4,6 %) хворих: із загвинчуваними АК - 11 (3,4 %), із такими, що запресовують - 7 (13,7 %). Висновки: АК, які запресовують, доцільно використовувати у разі ДК I та II ступеня за відсутності великих дефектів кистки; загвинчувані - за умов остеопенії та остеопорозу, ДК II та III ступеня, у разі поглиблення дна КЗ та медіалізації позиції АК.

  Повний текст PDF - 789.866 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"