Ошибки при лечении переломовывихов локтевого сустава (частота, структура, причины)

Мателенок, Е. М.

Серед травм ліктьового суглоба найпроблемнішими, зі значною кількістю незадовільних наслідків й ускладнень, є переломовивихи. Окрім важкості ушкодження, небажані результати пов'язані з помилками в діагностиці та лікуванні. Мета роботи - ретроспективно вивчити структуру та причини помилок, які виникають під час діагностики і лікування переломовивихів ліктьового суглоба. Проаналізовано клінічні матеріали 110 пацієнтів із переломовивихами, 80 з яких потрапили до ДУ "ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України" з інших лікувальних закладів через (81 +- 19) днів після травми. Проведено ретроспективний аналіз. Оцінювали точність діагнозів щодо переломів кісткових утворень суглоба; визначали стан його стабільності після ушкодження за чотирма ступенями: стабільний, відносно стабільний, нестабільний та надто стабільний; відповідність лікувальної тактики й якість її реалізації. 74 % помилок належали до оцінювання ступеня втрати стабільності травмованого суглоба та призвели до неадекватної лікувальної тактики. Із 23 постраждалих у 17 замість необхідного хірургічного лікування проведено консервативне. Помилки хірургічного лікування (6 пацієнтів) пов'язані з невідповідним обсягом операції та незадовільним остеосинтезом. Між строками втручань із приводу несприятливих наслідків ушкоджень і віддаленими результатами лікування виявлено протилежний зв'язок (коефіцієнт Пірсона -0,48; <$E p~<<~0,05>). Висновки: більшість помилок - діагностичні, пов'язані з невірним оцінюванням ступеня нестабільності травмованого суглоба, що призводить до обрання хибної лікувальної тактики. У разі обгрунтованого хірургічного лікування небажані результати виникають через невідповідний обсяг утручання. Корегування лікувальної тактики ще на етапі формування незадовільних наслідків травм підвищує ймовірність отримання сприятливих результатів.


	Наукова періодика України		Ортопедія, травматологія та протезування