Диспластичний коксартроз (ДК) є однією з основних патологій суглобів в осіб молодого віку і спричиняє стійку втрату працездатності та інвалідності. Ендопротезування кульшового суглоба (КС) у разі ДК - це складне і трудомістке втручання через анатомічну деформацію кульшової западини та проксимального відділу стегнової кістки, що впливає на вибір конструкції імплантата, у першу чергу ацетабулярного компонента, та метод його фіксації. Головною причиною ревізійних операцій є рання нестабільність чашки ендопротеза. Мета роботи - проаналізувати наукову інформацію щодо питань вибору конструкції ацетабулярного компонента в разі тотального ендопротезування КС у хворих на ДК. Пошук проведено за останні 25 років із баз PubMed, Medline, Google Scholar, серед монографій, статей, дисертацій тощо. На перших етапах впровадження ендопротезування за умов ДК застосовували цементні чашки, які закріплювали методом поглиблення кульшової западини, формування ложа і кісткової пластики зони сегментарного дефекту. Визначено високий рівень нестабільності цього виду чашок. Нині поширення отримали напівсферичні чашки, які запресовуються, з покриттям гідроксилапатитом і трабекулярним металом. Відмічено, що в разі заглиблення чашки в ложе реципієнта менше ніж на 75 % ризик нестабільності є дуже високим. Немає даних про поведінку запресовуваних чашок за умов сегментарних і центральних дефектів. Для профілактики центральної міграції чашки в порожнину таза пропонують використовувати антипротрузійні кільця. Перспективним напрямом є створення чашок, які вгвинчують і запресовують, із остеоадгезивним та остеоіндуктивним покриттям.

  Повний текст PDF - 504.891 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"