Наукова періодика України | Ортопедія, травматологія та протезування | ||
Голка Г. Г. Биомеханическое обоснование выбора хирургической тактики лечения нарушений консолидации переломов дистального отдела бедренной кости / Г. Г. Голка, А. И. Белостоцкий // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 4. - С. 17-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_4_5 Мета роботи - на підставі вивчення напружено-деформованого стану моделі остеосинтезу за умов перелому стегнової кістки (СК), який не зрісся, із локалізацією зони незрощення в дистальному відділі визначити найефективніші способи фіксації таких ушкоджень. Побудовано кінцево-елементні моделі СК з різною довжиною дистального фрагмента, яку визначали за відстанню (3 та 10 см) від верхнього краю зовнішнього виростка до лінії перелому. Для фіксації перелому використовували: блокований інтрамедулярний стрижень, LCP-пластину і <$E95 symbol Р> клинкову пластину. Площа контакту між фрагментами становила 50 %. До моделей прикладали навантаження, відповідне природному під час двохопорного стояння й згинання в колінному суглобі, а також ротаційне. Встановлено, що для всіх варіантів моделей ротаційне навантаження є критичним за показниками напруження кісткової тканини, фіксувальних елементів і конструкції загалом, а також переміщення фрагментів кісток. У разі локалізації перелому в епіфізарній ділянці СК надійнішу фіксацію короткого дистального фрагмента забезпечує LCP-пластина, тому її доцільно використовувати в таких випадках. За умов локалізації зони незрощення в дистальній діафізарній ділянці СК найменше напруження кісткової тканини й найбільшу стійкість системи "кістка - фіксатор" до деформацій під час навантаження виявлено в моделі з блокованим інтрамедулярним стрижнем. Тому для фіксації відламків у разі порушень їх консолідації в дистальному діафізарному відділі СК рекомендовано використовувати блокований стрижень. Висновки: одержані результати надають змогу обгрунтувати спосіб хірургічного лікування пацієнтів з порушенням консолідації у разі переломів дистального відділу СК, тобто обрати металофіксатор залежно від висоти ушкодження та довжини дистального фрагмента. напружено-деформований стан, модель остеосинтезу перелому, який не зрісся, стегнова кістка, метод кінцевих елементів. Цитованість авторів публікації: Бібліографічний опис для цитування: Голка Г. Г. Биомеханическое обоснование выбора хирургической тактики лечения нарушений консолидации переломов дистального отдела бедренной кости / Г. Г. Голка, А. И. Белостоцкий // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 4. - С. 17-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_4_5.Додаткова інформація про автора(ів) публікації: (cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці) Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"
|
|
Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського |