Хирургическое и функциональное ремоделирование суставной поверхности большеберцовой кости при переломах рilon

Бэц, И. Г.; Стойко, И. В.

Результати лікування переломів рilon значною мірою залежать від якості відновлення (ремоделювання) суглобової поверхні великогомілкової кістки. Найскладнішими є деструктивні (імпресійні) внутрішньосуглобові переломи типів B і C, за яких у хірургічному лікуванні традиційно використовують технології відкритої репозиції та накісткового остеосинтезу разом із кістковою аутопластикою або застосуванням штучних матеріалів. Ці операції дуже небезпечні через ускладнення і важко прогнозуються щодо втраченої суглобової поверхні та зниження ризику розвитку артрозу. Мета роботи - оцінити ремоделювання суглобової поверхні великогомілкової кістки після лікування переломів рilon за допомогою фізіологічної хірургічної технології та раннього функціонального лікування. Проаналізовано результати лікування 22-х пацієнтів і з переломами типу B (10) та C (12). Усіх пацієнтів пролікували з використанням авторської технології хірургічного ремоделювання, заснованій на застосуванні дистракційного лігаментотаксису за допомогою стрижневих однобічних апаратів у комбінації з елементами репозиційного остеосинтезу. Умови раннього функціонального лікування (запобігання вторинним зміщенням) забезпечуються запропонованими авторами функціональними ортезами, виготовленими з пластичних матеріалів. Результати: у 64 % випадків вдалося анатомічно реконструювати суглобову поверхню великогомілкової кістки шляхом дистракційного лігаментотаксису. У 36 %, коли суглобова поверхня після хірургічного втручання була відновлена частково, призначали раннє функціональне лікування. Висновок: тактика лікування ушкоджень рilon, коли застосовують фізіологічні методи хірургічної репозиції та фіксації відламків у поєднанні з раннім функціональним лікуванням, надає змогу в більшості пацієнтів ремоделювати суглобову поверхню великогомілкової кістки.


	Наукова періодика України		Ортопедія, травматологія та протезування