У зв'язку з неухильним ростом у світі кількості операцій тотального ендопротезування тазостегнового суглоба (ТСС) особливої актуальності набуває аналіз його результатів, проблем та ускладнень. Мета дослідження - оцінити ефективність ендопротезування ТСС на підставі порівняльного аналізу виживаності різних типів ендопротезів та методів їх первинної фіксації. Проаналізовано результати ендопротезування ТСС у 2 418 пацієнтів, середній вік 56,7 років (від 21 до 80), 1490 жінок, 928 чоловіків. За допомогою методу множинних оцінок Каплана - Мейєра вивчено 10-річну виживаність ендопротезів ТСС з урахуванням типу їх фіксації та причини хірургічних втручань. Вибірку стратифіковано за віковою та гендерною ознакою. Загальна виживаність ендопротезів за 10 років склала (<$E96,2~symbol С~0,67>) %. Одержано вищі показники застосування безцементних ендопротезів у порівнянні з цементними - (<$E97~symbol С~0,64>) проти (<$E91,2~symbol С~2,9>) %. Виживаність вітчизняних та імпортних ацетабулярних компонентів вірогідно не відрізнялася. Виявлено групи ризику повторного хірургічного втручання: жінки віком 21 - 30 років, чоловіки 51 - 60 років та особи обох статей старших за 70 років. Висновок: в Україні здебільшого використовують безцементні ендопротези, що пов'язано з їх більшою виживаністю у порівнянні з цементними. Майже незмінна частка ревізійних втручань зумовлена низкою причин у пацієнтів груп ризику.

  Повний текст PDF - 970.829 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"