Артроскопічні методики реконструкції ушкоджень передньої малогомілково-надп'яткової (ПМНЗ) та малогомілково-п'яткової (МПЗ) зв'язок широко відомі. Проте біомеханічних досліджень міцності відновленого зв'язку під артроскопічним контролем за допомогою шва або якірних фіксаторів не проводилось. Мета роботи - з'ясувати міцність відновлення зв'язок латерального відділу надп'ятково-гомілкового суглоба за допомогою методик, які застосовують в операціях під артроскопічним контролем (П-подібний шов, якірні фіксатори). Матеріалом дослідження були 16 надп'ятково-гомілкових суглобів трупів. Встановлено, що ушкодження ПМНЗ призводить до значного збільшення переднього зміщення надп'яткової кістки відносно великогомілкової та незначного збільшення її варусного відхилення. У разі ушкодження МПЗ, навпаки, значно підвищується варусне відхилення надп'яткової кістки й незначно її переднє зміщення. Міцність відновленої ПМНЗ за допомогою П-подібного шва становила 85 H, а якірного фіксатора - 88,8 H, що відповідає 59 і 62 % міцності неушкодженої зв'язки. Міцність відновленої МПЗ за допомогою П-подібного шва становила 83,8 H, а якірного фіксатора - 86,3 H, тобто 24 і 25 % міцності неушкодженої зв'язки. Одержані міцнісні характеристики відповідають таким у разі реконструкції зв'язку з використанням методики Brostrom. Відзначено, що раннє навантаження (за винятком інверсійного) в спеціальному ортопедичному взутті не вплине на результати лікування.

  Повний текст PDF - 3.787 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"