Матриксні металопротеїнази (ММП) активуються за умов гіпоксії, є фактором мікрооточення пухлинних клітин у первинній пухлині та місцях віддаленого метастазування, забезпечують дисемінацію пухлинних клітин. Сьогодні особливий інтерес онкологів сфокусований на вивченні ММП як тригерів виходу дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) зі "сплячого: стану у разі мінімальної залишкової хвороби (МЗХ). Мета роботи - дослідити залежності між показниками активності желатиназ у пухлині та кістковому мозку (КМ) і деякими гіпоксія-асоційованими факторами мікрооточення у випадку раку шлунка (РШ), виявити зв'язки між рівнями активності желатиназу КМ хворих на РШ та стадіями захворювання, рівнем метастазування, наявністю ДПК у КМ; а також визначити залежності між показниками активності желатиназ у КМ і тривалістю життя пацієнтів для можливого їх використання у разі прогнозу перебігу МЗХ. Досліджено 282-х хворих на РШ (174 чоловіки, 108 жінок), яких розподілили за стадіями захворювання таким чином: 48 осіб - I, 80 - II, 85 - III, 69 - IV стадія. Використано методи зимографії в поліакриламідному гелі, імуногісто- та імуноцитохімічні. У статистичній обробці використано t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз, аналіз виживаності за Капланом і Мейєром. Виявлено кореляції між активністю ММП-2 та -9 у КМ хворих на РШ, з одного боку, та експресією гіпоксія-асоційованих білків (HIF-1), щільністю мікросудин за експресією CD34 та Fit-1 у пухлинах, з іншого (r = 0,30 - 0,51; <$Eroman p~<<~0,05>). Рівні активності желатиназ у КМ хворих на РШ не корелюють із показниками як метастазування у лімфатичні вузли, так і віддаленого метастазування (<$Eroman p~>>~0,05>). Для всіх досліджених пацієнтів, а також для тих із них, у кого клінічно не виявлено віддалених метастазів (категорія M0), достовірно підтверджено зв'язок наявності ДПК із ММП-2. Активність останньої в КМ за відсутності ДПК була майже у тричі нижчою за активність у КМ з наявними ДПК. Пацієнти, які не проходили післяопераційну терапію, з активністю ММП-2 у КМ <$E<<~2,8> у.о. живуть достовірно довше, ніж пацієнтки з вищою активністю (p = 0,016). Пацієнти з активністю ММП-9 у КМ <$E<<~3,0> у.о. живуть довше, ніж з вищою активністю, хоча різниця недостовірна (p = 0,218). При цьому як за відсутності, так і за наявності ДПК у КМ кращу загальну 3-річну виживаність відзначено у групах з активністю ММП-2 <$E<<~3,6> та <$E<<~4,8> у.о. відповідно. Вірогідно, в першому випадку ММП-2 контролює дисемінацію, а в другомуівихід ДПК зі "сплячого" стану. Висновки: желатинази КМ є гіпоксія-асоційованими факторами мікрооточення у разі РШ; ММП-2 у КМ хворих на РШ асоційована з дисемінацією пухлинних клітин і є маркером МЗХ; ММП-2 та-9 у КМ можуть бути використані для контролю перебігу захворювання у пацієнтів із РШ.

  Повний текст PDF - 325.687 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"