Комплексно досліджено особливості культивації рухової активності населення підрадянської України у середині XX ст. З'ясовано, що колективізм у фізичній культурі 1920 - 1940-х рр. ставав одним із засобів пролетаризації суспільства, точніше - люмпенізації його, коли існування більшості членів суспільства узалежнювалося від влади. Фізичну культуру та спорт було перетворено на одну зі спонук означеної пролетаризації. Обгрунтовано концепцію проведення відвертої мілітаризації фізкультурно-спортивної сфери, за якої влада вкладала власні смисли в організовану рухову активність і та сприймалася вже не як засіб виховання здорового пролетаріату (попри такі гасла), а як мобілізаційний ресурс, спосіб підвищення військової підготовки населення. Акцентовано увагу на фактах, що засвідчили прагнення радянського керівництва використати спорт як один зі складників боротьби за європейський пролетаріат, засіб популяризації комуністичний ідей.До наукового обігу введено першоджерела, на підставі яких зроблено теоретичні узагальнення щодо діяльності добровільних спортивних і мілітарних товариств, футбольних команд, стану фізкультурно-спортивної роботи в Україні. Вперше детально відображено плюральну ситуацію пореволюційної доби у галузі фізичної культури, коли розпочався пошук шляхів її розвитку, практичних і теоретичних засад культивації. Відображено намагання влади вплинути на "пріоритетність" тих чи інших видів спорту. Доведено, що колективізм у фізичній культурі тих років застосовувався як один із засобів "пролетаризації" суспільства, точніше - люмпенізації його, коли існування більшості членів суспільства узалежнювалося від керівних органів країни. Обгрунтовано концепцію проведення відвертої мілітаризації фізкультурно-спортивної сфери, відповідно до чого влада вкладала власний зміст в організовану рухову активність, через що та мала б сприйматися вже не як засіб виховання здорового пролетаріату (попри такі гасла), а як мобілізаційний ресурс, спосіб підвищення загальновійськової підготовки населення. Вперше акцентовано увагу на фактах, що засвідчили прагнення радянського керівництва використати фізичну культуру та спорт як елементи боротьби за європейський пролетаріат, засіб популяризації комуністичних ідей. Задля цього у 1921 р. було створено Червоний Спортивний Інтернаціонал, на якого покладали завдання об'єднання всіх робітничих (пролетарських) спортивних товариств світу.

  Повний текст PDF - 221.13 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"