Розглянуто особливості художнього часу та простору сучасної української монодрами як одного з компонентів її жанрового моделювання. Проаналізовано часопросторові відношення у цій жанровій моделі кінця XX - початку XXI ст. на прикладі п'єс сучасних українських драматургів. Зазначено, що "хронотоп кризи та життєвого зламу" в монодрамі розділений на хронотоп суб'єкта та об'єкта. Автори-драматурги вдаються до використання прийому асоціативної ретроспекції, актуалізують властивості людської уяви та пам'яті, тому переносять граничний хронотоп на рівень читацького сприйняття.

  Повний текст PDF - 236.919 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"