Творчість Л. Українки та В. Стефаника досліджено з огляду на сутність трагічного як основи художньо-світоглядної концепції митців. Сприйняття реальності (насамперед у її темних регістрах) напряму визначало особливості реакцій на світ. Найпосутніше це позначилося в оприявленні глибин людського падіння, де з неймовірною разючістю та переконливістю показано безодні душі й водночас її (душі) піднесення, виявлене домежною самовідданістю, цілісністю, жертовністю людини. І тому філософія "трагічного оптимізму" постає однаково близькою й плідною для духовного-творчого розвою письменників-сучасників.

  Повний текст PDF - 273.071 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"