Вперше в українському мовознавстві системно досліджено будову та розвиток словотвірної категорії віддієслівних іменників з предметним значенням дії, процесу та стану у новоукраїнській мові кінця XVII - початку XXI ст. Теоретично обгрунтовано специфічність словотвірної категорії опредметнених значень дієслівних предикатів, охарактеризовано їх словотвірну структуру й особливості семантики. Досліджено динаміку семантичної спеціалізації словотвірних суфіксів іменників з опредметненим значенням дії у межах виявлених лексико-словотвірних груп у даний історичний період (кінець XVII - початок XXI ст.) Виявлено основні лексико-словотвірні типи й моделі досліджуваних дериватів, визначено рівень їх продуктивності на різних етапах розвитку нової української мови, виявлено чинники, що впливають на дериваційну активність даних одиниць. Наведено опис функціонально-семантичної дистрибуції транспозиційних іменникових формантів, встановлено основні закономірності та тенденції розвитку підсистеми віддієслівних іменників з опредметненим значенням дії у сучасній українській мові.

  Повний текст PDF - 510.564 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"