Обговорено особливості, виявлені під час діагностики африканської чуми свиней (АЧС), і шляхи розповсюдження вірусу цього захворювання за практичних умов господарств. Зауважено, що у разі виникнення захворювання на африканську чуму свиней ефективними можуть бути дії, що проводяться у стислі строки, які не надають змогу поширитися вірусу на інші території. У зв'язку з цим проаналізовано два етапи, пов'язані з постановкою попереднього та заключного діагнозу. Констатовано, що у разі постановки попереднього діагнозу у домашніх свиней у господарстві виникають затримки у часі, внаслідок чого за різних причин подовжується період виділення вірусу у довкілля. Попередній діагноз (після врахування клінічних ознак, патологоанатомічних та епізоотологічних даних) в основному був поставлений правильно і збігався із заключним діагнозом стосовно африканської чуми свиней. Лише у чотирьох випадках було виказано підозру про отруєння свиней кухонною сіллю, грибковими токсинами, соланіном, нітритами. Постановка заключного діагнозу на АЧС, яка здійснювалась в Науково-дослідному відділі молекулярно-генетичних досліджень Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (ДНДІЛДВСЕ), відбувалась у стислі строки (4 - 5 год). Із особливостей діагностики треба мати на увазі те, що не всі проби від підозрюваних у захворюванні АЧС домашніх свиней, виявляються позитивними (за даними авторів - це 34,45 %). Подібні закономірності виявлено і під час дослідження патологічного матеріалу від диких свиней. Спостереження за епізоотичним процесом за АЧС надали змогу авторам встановити, що для зони України найбільш характерні контактний і кормовий шляхи розповсюдження вірусу. Надано характеристику різновидам цих контактів.

  Повний текст PDF - 433.255 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"