Мета роботи - обгрунтувати диференційований підхід до оперативного лікування пришийкових уражень твердих тканин зубів залежно від глибини мікротріщин емалі. Мікротвердість визначали у зовнішніх, серединних та внутрішніх шарах дентину вестибулярної поверхні зразків, а також у ділянці коронкової і ясенної поверхонь клиноподібного дефекту, оклюзійної і приясенної стінок пришийкового карієсу (С. М. Ремизов, 1965). Міцність дентину коронкової поверхні клиноподібного дефекту зубів із II типом мікротріщин була вищою, ніж ясенної поверхні, на 15,2 +- 8,2 %. У зразках із III типом, навпаки, показники ясенної поверхні на 16,5 +- 5,8 % були вищими ніж коронкової. На оклюзійній і приясенній стінках каріозного процесу спостерігали вищу мікротвердість зубів із микротріщинами II типу та нижчу - за наявності глибоких дефектів емалі III типу, проте, різниця не була достовірною, як і у зразках із клиноподібними дефектами (p >> 0,05). Висновки: у зубах із пришийковим карієсом профілактичне розширення приясенної стінки пропонуємо проводити за наявності на вестибулярній поверхні дефектів емалі, які визначаються неозброєним оком при звичайному освітленні (III тип), а оклюзійної стінки - визначенням мікротріщин з використанням додаткового освітлення або барвників (II і I типи, відповідно). У зубах із клиноподібним дефектом максимальне розширення необхідно проводити у ділянці коронкової поверхні в разі наявності мікротріщин емалі III типу, і в зоні ясенної поверхні - дефектів I та II типів.

  Повний текст PDF - 211.631 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"