Уявлення українського козацтва про південні та східні кордони українського світу XVI – початку XVIII століття: еволюція історіографічного образу

Маслак, В. І.

XVI - XVIII століття виявилися вирішальним періодом в історії формування зони розселення українського етносу й у формуванні української етнічної території. У зв'язку з цим надзвичайно важливо реконструювати уявлення козаків щодо природного південного та східного кордону української ойкумени і співвідношення цих уявлень з ціннісними орієнтаціями і політичними концепціями традиційної української еліти. В історіографії останнім часом зазначеної проблемі приділяється все більша увага. У першу чергу слід відзначити історіографічний консенсус з приводу того, що українські еліти в XV - XVII століттях послідовно дотримувалися концепції, яка передбачала включення великого степового простору, а також Чорноморського та Азовського узбережжя до складу ісвоїхі, але втрачених територій, які потрібно повернути. Еліта Гетьманщини, а також запорізькі козаки вважала природним кордоном своєї держави Чорне та Азовське моря на півдні й річку Дон на сході, а колонізаційні зусилля запорожців сприяли практичній фіксації козацької присутності.


	Наукова періодика України		Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету