Миколаїв в першій чверті XIX ст. був важливим центром єврейського капіталу, що позитивно вплинуло на економічний розвиток міста. Однак досить скоро підприємницькій діяльності євреїв в Миколаєві було покладено край. 20 листопада 1829 року вийшов відомий царський указ, що став черговою подією з історією гонінь на євреїв в Російській імперії. Згідно з цим документом російській цар наказував виселити євреїв з Севастополя та Миколаєва. Автор намагається розглянути питання переселення єврейського населення після сумнозвісного указу, ставлення до нього місцевого керівництва, особливості переселення до Ізмаїлу, становище єврейських міщан та купців на підставі справи о "квартирній повинності", що знаходиться у ізмаїльському архіві. Дослідник приходить до висновку, про те, що численні скарги, які містяться у зазначеному архіві, свідчать про досить несприятливе ставлення до переселенців з боку місцевого керівництва. Вочевидь, саме це було однією з причин того, що втрачені Миколаєвом у 1830-х рр. значні єврейські капітали та підприємницькі сили не змогли, у повній мірі, посприяти економічному розвитку Ізмаїла.

  Повний текст PDF - 369.828 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"