Роль прикордонних урядників і старост в організації козацтва та виокремлення з козацького середовища власної військової еліти (кінець ХV – перша половина ХVІ ст.)

Мельничук, І. А.

Розкрито організаційну та координуючу роль прикордонних урядників (князів, намісників, воєвод) і старост порубіжних міст і містечок Великого князівства Литовського у військових ініціативах українського козацтва першої половини ХVI ст. Виявлено, що в кінці ХV - першій половині ХVI ст. у степовому прикордонному поясі між володіннями Литви та Криму склалася постійна та організована козацька страта, основними заняттями якої були уходництво та оборонні зусилля. Першими організаторами козацтва, що перевели вектор його активності від спонтанних виступів до спланованих операцій, були прикордонні старости та князі. Правлячі кола Литви, з огляду на напружені стосунки з Кримським ханством, на офіційному рівні засуджували козацькі виступи, але фактично не перешкоджали ініціативі старост, негласно підтримуючи перетворення козацтва на ефективну оборонну силу. Паралельно відбувався процес виокремлення з козацького середовища власних виборних лідерів, які на середину першої половини ХVI ст. здатні були об'єднувати свої загони для проведення узгоджених операцій. На середину ХVI ст. визріло питання про створення в пониззі Дніпра постійно діючого форпосту козацтва, що давало б додаткові переваги по його мобілізації, координації дій, реалізації системної оборонної та наступальної стратегії.


	Наукова періодика України		Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету