Розглянуто питання відображення голодомору 1932 - 1933 рр. у свідомості православного духовенства. Визначено ставлення служителів церкви до національної трагедії. Показано, що духовенство чітко усвідомлювало причини та згубні наслідки антинародної сільськогосподарської політики влади, пророкувало голодні роки. Почуття страху, невпевненість у завтрашньому дні, песимізм, обурення діями влади - все це цілковито заполонило думки служителів релігійного культу. Проте незважаючи на посилення із початком голоду розчарування, безнадії, відчаю, релігійні почуття укріпилися. Щира допомога мирян слугувала духовенству опорою, надавала сил і снаги для турботи про інших. Закриття церков позбавило духовенство матеріальної та моральної підтримки. Під тиском обставин припинила своє існування "п'ятдесятка". Духовенство втрачало своїх друзів-віруючих. Служителі церкви ставали жертвами голодної смерті, про що містяться відомості в мартирологах.

  Повний текст PDF - 395.426 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"