Оцінено нейроповедінкові показники в трьох групах білих мишей-самців; використовували тест відкритого поля, припіднятий лабіринт, тест-пристрій з освітленим та темним відсіками та дошку з "нірками" (отворами). Миші контрольної групи були інтактними, а в двох інших групах ндукували розвиток діабету (одноразові внутрішньоочеревинні ін'єкції 120 мг/кг аллоксану). У третій групі милам перед уведенням аллоксану внутрішньоочеревинно ін'єкували 40 мг/кг неспецифічного антагоніста бета-адренорецепторів пропранололу. У мишей із діабетом усі тестовані нейроповедінкові показники в чотирьох згаданих тестах були суттєво (P << 0,05) меншими, ніж такі в контрольній групі. Частота стійок і епізодів грумінгу в тесті відкритого поля, кількість входів до відкритих рукавів піднятого лабіринту та час, проведений у таких рукавах, а також кількість зазирань у "нірки" у відповідному тесті демонстрували найзначніші зниження (більше ніж дворазові). Попереднє введення пропранололу призводило до суттєвої (P << 0,05) нормалізації всіх вказаних нейроповедінкових феноменів; така нормалізація щодо інтенсивності локомоції, частоти грумінгу, часу, проведеного у відкритих рукавах лабіринту, та обох показників у тесті з двома відсіками була практично повною. Отже, діабет у використаній моделі супроводжується розвитком ненормально високої тривожності. Активність бета-адренергічної системи суттєво залучена у формування такого стану; фармакологічне блокування бета-адренорецепторів забезпечує сутві анксіолітичні ефекти.

  Повний текст PDF - 395.39 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"