Пізній компонент стретч-рефлексу, що розвивається у людей в інтервалі 40 - 120 мс після пертурбації (навантаження), кваліфікується як м'язова препрограмована реакція (ППР). Величина ППР може суттєво модулюватися під дією попередніх інструкцій. На ці модифікації суттєво впливають численні фактори, зокрема наявність больових синдромів. Мета дослідження - порівняння амплітуд ППР м'язів тулуба в осіб, що страждали на біль у попереку (БП), та здорових контрольних тестованих. БП є виключно широко розповсюдженим синдромом, особливо у спортсменів. Відводили ЕМГ від поверхневих м'язів тулуба - rectus abdominis (RA) та erectror spinae (ES) - у спортсменів із синдромом хронічного БП (n = 24) та спортсменів без такого розладу (здорових, n = 25). Силові пертурбації (прикладання ваги 3 кгс до витягнутої руки з висоти 8 см) вводились у певний момент до тестованого в положенні стоячи з попередніми інструкціями "не опиратися" введеному навантаженню або "опиратися" йому. Порівняно значення RMS для амплітуд ЕМГ у межах реакції, що спостерігалася в 2-х групах. Виявлено, що середні амплітуди ППР-ЕМГ у групах БП та контролю у разі 2-х вказаних вище попередніх інструкцій вірогідно відрізнялися; це було властиве для обох обстежених м'язів - RA та ES (P << 0,05). Таким чином, особи, що страждають на хронічний БП, демонструють обмежену модуляцію амплітуди ППР відповідно до попередніх інструкцій. Зміни в нейронних мережах, що контролюють автоматично регульовані рухи та збудливість спінальних шляхів, вірогідно є відповідальними за таку специфіку.

  Повний текст PDF - 872.674 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"